Символіка у вербальному, акціональному і візуальному кодах традиційної культури українців

Чули щось про паралельний світ національної фольклорної культури?
Зустрічайте ще одного гостя ЛіТерри: Чебанюк Олена Юріївна – фольклорист, спеціалізується в галузі аудіо-візуальної антропології, канд. філолог. наук, ст. науковий співробітник Ін-ту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.
Символи як умовні знаки для позначення загальних уявлень, ідей, понять, концептів тотально пронизують будь-яку культуру, утворюючи стійку систему своєрідної «мови». Володіння цією мовою є основним маркером приналежності до певної національної, соціальної, вікової або гендерної спільноти. Культурні символи – амбівалентні, варіюються як у часі й просторі, так і в залежності від контексту вживання. За допомогою них формуються основні бінарні опозиції: людський-природний, свій-чужий, верх-низ, чоловічий-жіночий тощо. Національний символ шифрується – дублюється – зберігається різними культурними кодами, наприклад, кулінарним і вербальним або на рівні пісні, танцю та орнаменту, утворюючи своєрідний паралельний світ національної фольклорної культури.
Лекція пані Олени «Символіка у вербальному, акціональному і візуальному кодах традиційної культури українців» на фестивалі Літерракон-2017 (11-12 листопада , Музей Історіі Києва, вул.Б. Хмельницького, 7).